logo
Миколаївський національний
університет
іменi В.О.Сухомлинського



Наша історія

  • dbYNKY3BJfs

    Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського – один із найстаріших вищих навчальних закладів на півдні України, він заснований у 1913 р. як учительський інститут. Перший випуск його відбувся у 1916 р. – підготовлено 23 вчителі для училищ та прогімназій. Упродовж 1920-1930 років заклад функціонував як Миколаївський інститут народної освіти, а з 1931 по 1933 – інститут соціального виховання. Найдовше підготовку фахівців здійснював Миколаївський державний педагогічний інститут – з 1933 по 1999 рр.

    У післявоєнний час значно поліпшилася матеріально-технічна база, зріс науковий потенціал. Це дало змогу інституту стати педагогічним університетом, що відбулося на зламі тисячоліть у 1999 р.

    У жовтні 2002 р. на базі педагогічного створено Миколаївський державний університет, якому через рік присвоєно ім’я Василя Олександровича Сухомлинського, а 21 серпня 2010 року надано високий статус національного.

    У жовтні 2002 р. на базі педагогічного створено Миколаївський державний університет, якому через рік присвоєно ім’я Василя Олександровича Сухомлинського, а 21 серпня 2010 року надано високий статус національного.

    Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського – вищий навчальний заклад IV рівня акредитації.

    Ректор університету – Будак Валерій Дмитрович, професор, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, член Академії наук технологічної кібернетики України, член-кореспондент НАПН України.

    Університет проводить підготовку бакалаврів, спеціалістів, магістрів, наукових кадрів, здійснює перепідготовку педагогічних кадрів. У складі університету функціонують один інститут, дев’ять факультетів та коледж. Навчально-виховний процес здійснюють кафедри. В університеті навчається студенти за 14 галузями знань та 33 напрямами підготовки та спеціальностями. Діє магістратура з та аспірантура. Функціонують спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

    2014 р. університет здобув перемогу на 6-му конкурсі програми Tempus IV, став учасником проекту 544161-TEMPUS-1-2013-1-UK-TEMPUS-JPCR Aston University Developing the Teaching of European Languages: Modernising Language Teaching through the Development of Blended Masters Programmes («Удосконалення викладання європейських мов на основі впровадження онлайн-технологій у підготовку вчителя»).

    Головним напрямом науково-технічної діяльності університету є фундаментальні та прикладні дослідження в галузі природничих, гуманітарних, психолого-педагогічних, соціально-економічних наук. Наукові дослідження проводяться спільно з провідними науковими установами Національної академії наук та Національної академії педагогічних наук України, зарубіжними партнерами.

    Щорічно збільшується кількість навчальних закладів та наукових установ, із якими університет співпрацює у рамках укладених 48 міжнародних угод із 13 країн світу. У вересні 2008 р. університет став членом Великої хартії університетів (Magna Charta), у січні 2009 р. приєднався до Європейської Асоціації науки і освіти.

    Матеріально-технічну базу навчального закладу становлять 16 навчальних корпусів, три лабораторних корпуси, дві навчальні майстерні, чотири спортивних зали, військовий полігон. Є власний спортивно-оздоровчий табір «Моряна», розташований на березі Чорного моря.

    Щороку на регіональному етапі Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів та послуг України» університет перемагає в номінації «Роботи та послуги», а в березні та жовтні 2014 року нагороджений золотою медаллю на V та VІ Міжнародних виставках «Сучасні заклади освіти – 2014» (м. Київ).

    Усі заходи за основними напрямами діяльності університету спрямовуються на виконання законів України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів МОН України, наказів та розпоряджень ректора в умовах прозорості та колегіальності з метою забезпечення якості вищої освіти, патріотичного виховання громадян України та поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі.

    DSC_0515


    Тройной прыжок

    Николаевский национальный университет имени В.А. Сухомлинского отмечает в эти дни первые два года нового столетия своей плодотворной деятельности на ниве образования. Мы попросили ректора университета профессора Будака В.Д. сказать несколько слов по этому поводу:

    За свой век с небольшим, – отметил Валерий Дмитриевич, – наш университет претерпел множество качественных изменений, пройдя тернистый путь от местного учительского института к высшему учебному заведению общенационального уровня. Так сложилось, что становление старейшего в крае университета последовательно охватывает три совершенно разные государственные формации: времена Российской империи Романовых, Советского Союза и теперь – независимую Украину. Только представьте: первый учебный цикл – от приема студентов до их выпуска – был завершен еще до октябрьского переворота большевиков!

    За свои 102 года университет приобретал семь различных форм:

    - учительский институт (1913-1920);

    - институт народного образования (1920-1930);

    - институт социального воспитания (1930-1933);

    - государственный педагогический институт (1934-1999);

    - государственный педагогический университет (1999-2002);

    - государственный университет – классический (2002-2010);

    - национальный университет имени В.А. Сухомлинского (2010- по настоящее время).

    И все это время за ним прочно крепилось «звание» педагогического, хотя ныне более двух третей специальностей, аккредитованных в «Сухомлинке», уже далеко не педагогических.

    В канун Дня университета, продолжил профессор В.Д. Будак, я хочу отметить огромный вклад многих людей, которые основали и развивали это учебное заведение, сохранили достижения предшественников и приумножили их, привели университет в новое качество, отвечающее всем вызовам современности. Я желаю нынешнему поколению студентов и преподавателей, всем работникам университета активной жизни, продуктивной работы, высокого благосостояния во благо своих семей, родного университета и процветания нашей Родины.

    Коллектив университета гордится своей причастностью к педагогическому образованию, которое стало настоящим плацдармом развития классического высшего учебного заведения, и рассматривает школьный компонент в качестве духовного ядра всей своей деятельности. Именно поэтому Николаевский национальный университет носит имя выдающегося педагога и философа, настоящего просветителя международного масштаба – Василия Александровича Сухомлинского, которому в эти дни исполнилось бы 97 лет.

    Студенты и преподаватели рассматривают наследие этого ученого как постоянно действующий целебный источник мудрости, которая является чудесным сплавом ума и доброты, а не как икону или почетную приставку к названию университета. Неслучайно предметом деятельности одной из научных лабораторий является изучение философско-педагогической концепции В.А. Сухомлинского. Речь идет о настоящих и непрекращающихся уроках великого педагога – мудрого наставника всех желающих жить по законам Разума, Добра и Красоты.

    Сегодня не найдется ни одного учителя, которому были бы неведомы идеи Василия Сухомлинского, но мало кто знает, что именно с Николаевским педагогическим институтом связаны первые экспертные оценки трудов не столь широко известного тогда директора школы В.А. Сухомлинского, составленные на кафедре педагогики под руководством доцента Ю.П. Горбенко. Затем уже Сухомлинский выступал в качестве эксперта или официального оппонента исследований наших преподавателей, в частности Т.К. Пересунько, некогда профессора кафедры русской литературы.

    Изучая творчество великого педагога, студенты укрепляют связи с его школою, ежегодно посещая Павлыш, приобщаясь, таким образом, к педагогической святыне Украины. Ко дню рождения ученого всегда проводятся памятные мероприятия, среди которых ведущее место занимают торжественное заседание ученого совета университета и научно-практическая конференция, которая пройдет в этом году под названием «Философия педагогического действия в контексте идей В.А. Сухомлинского». Вошло в традицию и традиционное проведение ко Дню университета осеннего бала – своеобразной презентации студенческих талантов.

    К празднествам ко дню рождения университета большинство студентов и преподавателей относятся достаточно личностно, связывая с ним свою профессиональную судьбу.

    – Мені дуже подобається навчання в університеті, – запевняє Каріна Савченко, студентка 2-го курсу факультету економіки, – особливо те, що студенти з року в рік розвивають своє самоврядування, беруть активну участь у розбудові навчального закладу. Ми тут навчаємось, живемо, – пояснює вона, – і нам не байдуже, яким буде наша Альма-матер через роки.

    Студенты Юлия Лях и Лилия Шилова, победители II этапа Международной олимпиады по менеджменту среди молодежи, отметили, что приобретенные за годы учебы знания помогают им чувствовать себя более уверенными и независимыми, по настоящему свободными людьми в своем жизненном и профессиональном выборе.

    Многие сотрудники и студенты охотно делятся своими переживаниями, связанными с праздником университета, щедро желая ему дальнейшего развития. На вопрос: «Щоб ви побажали університету на день його народження?» доцент кафедры украинской филологии Ирина Корниенко ответила таким четверостишьем:

    Хто йде – тим двері відчиняти!

    Хто прагне знань – тим серце віддавати!

    Міцніти й дужчати на благо України,

    Щоб універ зростав на повну силу!

         А студентка 3-го курса филологического факультета Светлана Киреева образно сравнила обучение в университете с увлекательной книгой, прочитываемой изо дня в день, главным героем которой выступает сам читатель – студент, взрослеющий и совершенствующий с каждым днем в профессиональном аспекте и личностном плане.

    По приглашению профессора Токийского университета Кимитаки Мацузато доцент Анатолий Погорелов принимал участие в конгрессе-презентации новых исследований и научных методик. Он с восторгом озвучил девиз этого международного форума: «where many West meet many East» и пожелал нашим преподавателям и студентам иметь такую же международную поддержку и финансовое обеспечение научных исследований и разработок, международных связей и академической мобильности.

    Кстати, ряд ученых университета в очередной раз подали свои научные проекты на конкурс по выполнению исследований за счет государственного бюджета. Среди них – заявки на разработку эколого-гидрологических основ и техногенных средств сохранения Тилигульского лимана, научное обеспечение информационной безопасности нашего региона, создание программного продукта реконструкции рабочих поверхностей лопаток компрессоров газотурбинных двигателей, методики и технологии смешанного обучения и др. Результаты исследований наших ученых востребованы в оборонной промышленности, образовательных системах, финансовой сфере и торговле.

    Проходят годы. Взрослеют выпускники. По-разному складываются их судьбы. Но в душе всегда остается место родному университету, что делает человека таким, каким он был в юности: искренним, непосредственным, полным стремления творить мир к лучшему. Выпускник исторического факультета Евгений Махов так выразил свои чувства:

    И что бы ни было, так хочется пройтись

    Ведя рукой по штукатурке стенки

    Здесь нами прожита хоть малая, но жизнь,

    А не глухой циклический простенок.

    С Днем рождения, УНИВЕРСИТЕТ!

  • сухомлинський

         Василь Олександрович Сухомлинський – великий педагог, мудрий учитель. У його палкому серці жила велика доброта та любов до всього світу. Він не лише навчав, а й прищеплював кожній дитині найкращі людські якості, виховував доброту, чуйність, людяність, патріотизм, любов до батьків, до людей і до рідної землі.

         Народився Василь Олександрович 28 вересня 1918 року в с. Василівка Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Кіровоградська область) у селянській родині. Він був другою дитиною в сім’ї, яка мала чотирьох дітей. Батько –Олександр Омелянович був помітною людиною в селі: тесля, член правління колгоспу, учитель праці, сількор, й активний учасник сільської самодіяльності. Бабуся і мама були обдарованими, творчими натурами, носіями народних традицій, і це значною мірою вплинуло на особистість майбутнього педагога.

         Протягом 1926-1933 років хлопець навчається в семирічній школі. Природні здібності Василя Сухомлинського, підтримані у шкільні роки, визначили .його життєвий шлях: у 1934 році він вступає на підготовчі курси учительського інституту в Кременчуці, а потім навчається в ньому на факультеті української мови і літератури.

         Через хворобу в 1935 році юнак залишає заняття в інституті і розпочинає роботу в школі, яку (за винятком двох воєнних років) не залишає до кінця свого життя. Він працює вчителем у сільських школах рідного району і навчається заочно в Полтавському педагогічному інституті. «З великою теплотою згадую про Полтавський педагогічний інститут, який закінчив, – писав він згодом у праці “Павлиська середня школа”, – про викладачів педагогіки, літератури, історії. Тут педагогіка була не засушеними висновками, а живою яскравою розповіддю про мистецтво виховання, про методи впливу на свідомість і почуття». По закінченні навчання (1938 рік) В. О. Сухомлинський продовжує працювати в школі завучем у районному центрі Онуфріївці. Робота в школі у поєднанні з самостійним оволодінням педагогічними знаннями давала простір для педагогічної творчості, вироблення самостійного підходу до проблем навчання й виховання.

         На початку війни (1941 рік) В. О. Сухомлинський був призваний до армії, направлений на короткочасні курси політруків у Москві, брав участь у боях на Калінінському фронті. Війна залишила значний слід у творчості педагога.

         Після поранення та численних госпіталів Василь Олександроич був комісований (1942 рік). У невеличкому селищі Ува в Удмуртії він працював директором школи до 1944 року. Це були нелегкі роки для педагога. Проте, у цей же час Василь Олександрович знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Ганною Іванівною Дев’ятовою, працівником Наркомосу Удмуртії. В 1944 році вони одружилися. І як тільки було звільнено Україну, подружжя їде на Батьківщину.

         З 1944 по 1948 рік педагог працює завідувачем Онуфріївського районного відділу народної освіти. Добір кадрів, відбудова шкіл, організація харчування, безпосередня допомога дітям-сиротам. Однак при першій нагоді він попросився на роботу в школу – до дітей, до живої справи.

         З 1948 року і до кінця свого життя Василь Олександрович працював у середній школі в Павлиші. Саме тут, за сім кілометрів від села, де народився, він був удома. Тут реалізувався як педагог, як особистість, як письменник-мораліст. Життя в Павлиші додавало йому сил, почуття внутрішньої свободи. Тут він міг висловлювати свої погляди, відстоювати свої переконання, виявляти свої особистісні якості. Тут діяв самостійно, часто всупереч офіційним вказівкам.

         У центрі його уваги перебувають питання організації і керівництва всією навчально-виховною роботою школи. У 1955 році Василь Олександрович захищає кандидатську дисертацію на філософському факультеті Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка «Директор школи – керівник навчально-виховної роботи». Від середини 50-х до середини 60-х років розробляє свою педагогічну систему.

         Пошуки педагога збігалися з загальним напрямом демократизації суспільства, були підтримані на загальнодержавному рівні – в 1957 році його було обрано членом-кореспондентом Академії педагогічних наук РРФСР, в 1958 році присвоєно звання Заслуженого учителя школи УРСР, а в 1960 – нагороджено орденом Леніна.

         У цілісному вигляді гуманістичні педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського вперше викладені в «Етюдах про комуністичне виховання» (1967). Ось найголовніші з них: довіра й повага до дитячої особистості, погляд на навчальну діяльність школярів як на насичений творчими відкриттями процес пізнання та самопізнання, обмеження сфери впливу колективу на особистість, виховання без покарань, велика роль слова та особистості вчителя для дитини.

         В. О. Сухомлинський продовжує розвивати свої ідеї в таких загальновідомих творах, як «Серце віддаю дітям» (1969 р.), «Павлиська середня школа» (1969), «Народження громадянина» (1970).

         В останній період життя В. О. Сухомлинський все голосніше та емоційніше обстоює народні імперативи й цінності, спирається на українську етнопедагогіку, вводить її в усі ланки педагогічного процесу, особливо наголошуючи на значенні рідної мови, слова, пісні, поезії, казки. Розширюючи педагогічний простір, він починає сам створювати для павлиських дітей казки, оповідання, притчі, які лежать у площині української ментальності, українського світосприйняття, й широко застосовує їх у навчально-виховному процесі. В ці роки Василь Олександрович з особливим значенням говорить про роль рідної мови у вихованні, пристрасно й палко освідчуючись їй у любові («Слово рідної мови» (1965); «Джерело невмирущої криниці» (1970).

         Зірка Василя Олександровича згасла на злеті – на 52 році життя. Він був сповнений задумів, мрій, творчих пошуків. Про це свідчать твори, що побачили світ в 70-ті роки: «Методика виховання колективу» (1971), «Розмова з молодим директором школи» (1973), «Листи до сина» (1978). В них він розширює і поглиблює свої гуманістичні ідеї у напрямі розвитку духовності, яка, за переконанням педагога, опосередковує всі інші риси особистості.

         Праці, над якими він працював до останнього дня – «Як виховати справжню людину» (1989), «Хрестоматія з етики» (1990), присвячені формуванню духовності як визначальної, провідної якості особистості через морально-етичне виховання, прищеплення цінностей.

         Після 1970 року почався новий етап біографії педагога – «життя після смерті». Це стосується його 48 книг, 500 наукових статей, більше як 1500 оповідань і казок для дітей. Спадщина В. О. Сухомлинського розійшлася по всьому світу, живе своїм життям. На початок XXI ст. вийшло 65 його творів тиражем близько 15 млн примірників. Вони перекладені на 59 мов народів світу.

         Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського глибоко вивчається в Україні, Росії, багатьох країнах світу. Створена і активно працює Українська асоціація імені Василя Сухомлинського (1991), Міжнародне товариство послідовників Сухомлинського (Німеччина, Марбур, 1990), Всекитайське товариство прихильників В. Сухомлинського (1998). В Павлиській середній школі, що носить його ім’я, з 1975 р. функціонує педагогічно-меморіальний музей В. Сухомлинського.

         Наш університет носить ім’я цього великого педагога. Сьогодні не знайдеться жодного вчителя, якому були б невідомі ідеї Василя Сухомлинського, але мало хто знає, що саме з Миколаївським педагогічним інститутом пов’язані перші експертні оцінки праць не настільки широко відомого тоді директора школи В.А. Сухомлинського, складені на кафедрі педагогіки під керівництвом доцента Юрія Павловича. Потім уже Василь Олександрович сам виступав в якості експерта або офіційного опонента досліджень наших викладачів, зокрема Т.К. Пересунько, донедавна професора кафедри російської літератури.

         Вивчаючи творчість великого педагога, студенти зміцнюють зв’язку з його школою, щорічно відвідуючи Павлиш, долучаючись, таким чином, до педагогічної святині України. До дня народження вченого завжди проводяться пам’ятні заходи, серед яких провідне місце займають урочисте засідання вченої ради університету та науково-практична конференція, яка пройде цього року під назвою «Філософія педагогічного дії в контексті ідей В.А. Сухомлинського ». Увійшло в традицію і традиційне проведення до Дня університету осіннього балу – своєрідної презентації студентських талантів.