ВІЧНА ПАМʼЯТЬ ГЕРОЯМ! 🕯

🕯 Сергій Гуссіді – Людина з полум’яним серцем і душею

17 травня 2022 року в бою за Україну загинув командир гранатометного взводу 90-го окремого аеробомільного батальйону Сергій Гуссіді.

Лейтенант Сергій Гуссіді – громадський діяч, вчитель, заступник голови громадської організації «Асоціація інвалідів та учасників АТО». Випускник факультету спорту, фізичної та військової підготовки Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Після закінчення навчання у вищому навчальному закладі став і військовим запасу, і вчителем , і активним волонтером з військово-патріотичного виховання молоді.

Сергій Миколайович – надзвичайно ініціативна людина. Впроджовж багатьох років брав активну участь у виховних заходах, конференціях, круглих столах, семінарах, які проходили на базі Центру військово-патріотичного виховання МНУ імені В. О. Сухомлинського.

Більше 10 років  він вчителював у школі №6 м. Миколаєва, викладаючи предмет «Захист Вітчизни». Під час першого вторгнення рф у 2014 році відразу пішов до війська. Боронив Донецький аеропорт. Після повернення активно займався допомогою ветеранам АТО/ООС, продовжував вчителювання. З початком широкомасштабного вторгнення росії у лютому 2022 року знову став на захист Батьківщини.

Сергій Гуссіді – це символ мужності, незламності та патріотизму! Він – «кіборг». Ще з початку свого військового шляху обрав собі позивний «Полум’я». І ми, українці, завжди пам’ятатимемо його героїзм та відвагу, і в серці понесемо його «полум’я» крізь роки.

Болить душа, переповнює лють та нестерпний біль за молоде життя, яке Гуссіді Сергій Миколайович поклав за свою Батьківщину в боротьбі з російським агресором.

Адміністрація, працівники, викладачі та студенти Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського в глибокій жалобі з приводу смерті Сергія Миколайовича. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким.

Безмежна шана і світла пам’ять Герою! Вічний спокій його душі!

Юрій Ігорович Блоха – футбольний тренер, військовик, молодший лейтенант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (від 10 березня 2022, посмертно).

Народився 22 липня 1988 року у селі Сергіївка Миколаївської області. Із дитинства мріяв стати футбольним тренером. Закінчив Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського за спеціальністю «Фізична культура і спорт та допризовна підготовка». Крім того, пройшов навчання на військовій кафедрі, де отримав звання молодшого лейтенанта запасу. Після навчання Юрій Блоха працював дитячим футбольним тренером Березнегуватської та Снігурівської ДЮСШ, і учителем фізичної культури та допризовної підготовки Березнегуватського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Миколаївської області.

У 2014 році, коли Росія напала на Україну, Юрій водив своїх підопічних на мирні акції, відправляв їхні малюнки військовим на фронт, займався волонтерством.

24 лютого 2022 року, після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, пішов служити у Баштанський батальйон територіальної оборони. Був начальником забезпечення блокпостів у Березнегуватському районі.
1 березня 2022 року, коли велика група ворога рухалася в напрямку блокпоста біля села Мурахівка на Миколаївщині, він разом з іншими військовими вступив у бій з російськими окупантами. У цьому бою Юрій Блоха дістав вогнепальні поранення, що несумісні з життям.

• Звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (10 березня 2022, посмертно) – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (Указ Президента України від 10 березня 2022 року № 122/2022 «Про присвоєння звання Герой України»).

Народився 28 грудня 1989 в селі Арбузинка Миколаївської області.

Закінчив арбузинську ЗОШ № 1, Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського, з вересня 2011-го працював в Арбузинському професійному аграрному ліцеї, викладач предмета «Захист Вітчизни».

У березні 2014 року перебував на навчальних військових зборах, квітнем мобілізований до лав ЗСУ. Від 18 серпня продовжив службу в 30-й бригаді на посаді командира взводу.

Під час виконання бойових завдань в Пісках забезпечував прикриття підходу основних сил роти й танкового батальйону.

У боях за Дебальцеве взвод лейтенанта Закерничного створював коридор для виходу основних сил з плацдарму.

Під Луганським проводив розвідку місцевості біля взводного опорного пункту, під час однієї з них виявив та організував евакуацію 2-х міноукладних машин.

16 травня 2015-го загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час обстрілу поблизу Луганського.

• Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року – орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)

• 16 травня 2016-го в Арбузинській ЗОШ № 1 та професійному аграрному ліцеї відкрито меморіальні дошки на честь Олександра Закерничного

Народився 20 лютого 1989 року в селі Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області. У 2012 році закінчив історичний факультет Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського.

У зоні АТО старший лейтенант Сенкевич виконував свій військовий обов’язок на посадах командира взводу, в. о. командира роти у складі 28-а окрема механізована бригада (смт. Чорноморське, Одеська обл.).

10 листопада 2014-го загинув під час запеклого бою біля населеного пункту Березове Мар’їнського району Донецької області.

• Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

• 13 жовтня 2015 року у Миколаївському національному університеті імені В. О. Сухомлинського відкрито меморіальну дошку випускникам кафедри військової підготовки Олександру Закерничному, Сергію Іванцову, Максиму Сенкевичу й Євгену Трохимчуку.

Народився 27 серпня 1977 року в селі Пересадівка Миколаївської області.

Закінчив Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського.

Під час війни – головний сержант батальйону, 79-а окрема аеромобільна бригада. На війні був з перших днів. У бою під Червоним Лиманом десантний підрозділ потрапив у засідку, бойовики почали щільний обстіл, Іванцов, ризикуючи життям, витягнув з-під вогню пораненого офіцера.

Загинув у донецькому аєропорті 8 листопада 2014.

• Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

• 18 березня 2015 року на фасаді Пересадівської школи, де навчався Сергій, йому відкрито меморіальну дошку.

• Указом Президента України № 461/2015 від 31 липня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

• 13 жовтня 2015 року у Миколаївському національному університеті імені В. О. Сухомлинського відкрито меморіальну дошку випускникам кафедри військової підготовки Олександру Закерничному, Сергію Іванцову, Максиму Сенкевичу й Євгену Трохимчуку.

• Указом № 12 від 15 січня 2016 року нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).

Народився 24 листопада 1992 в селі Українка, Миколаївська область. 2014 року закінчив Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського.

Завжди мріяв бути військовиком.

Був командиром взводу 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух опору» ЗСУ. Брав участь у бойових операціях.

Загинув 4 вересня 2014-го у Краматорську.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений – нагороджений:

• 14 березня 2015 року – орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)

Народився 1989 року в місті Миколаїв. Закінчив Миколаївську ЗОШ № 39.

Доброволець, лейтенант, командир взводу 25-ї Дніпропетровської повітрянодесантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).