Роки Другої світової війни – один з найбільш трагічних із складних періодів в історії Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського (у той час – Миколаївського державного педагогічного інституту). Після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз у перші дні війни багато викладачів та студентів були призвані до лав радянської армії. Інші залучалися до збирання врожаю, працювали у складі так званих трудбатальонів, зводили оборонні споруди.

     Підпорядкований Наркомату освіти, педагогічний інститут не підлягав обов’язковій евакуації. Частину інститутського майна було вивезено, а в будівлях навчального закладу розташували евакошпиталь № 1745 та інші військові формування. Перед захопленням міста ворогом частині студентів та викладачів вдалося евакуюватися у тилові райони у складі невеликих груп або індивідуально.

     Багато викладачів, співробітників, студентів та випускників Миколаївського педінституту героїчно загинули у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Серед них: С. К. Бузник, Ю. Г. Васильєв, Г. З. Васюков, С. З. Васюков, Г. Л. Дівіна, П. Ф. Непомнящий, В. Г. Піддубний , І. В. Рясний, Д. П. Садомиченко, С. М. Шамзон. Музей історії університету веде пошук нових імен, що поповнюють цей скорботний список.

     Ті викладачі та студенти, які з різних причин не змогли евакуюватися, залишились у місті і відчули на собі всі страхіття встановленого окупантами «нового порядку». Багато з них були учасниками антифашистського руху спротиву. Наприклад, В. М. Дорохольська брала участь у діяльності підпільної групи при Миколаївському краєзнавчому музеї, що надавала допомогу в’язням концтабору «Темвод».

     За час окупації Миколаєва педінститут зазнав майнових збитків понад 17 млн. крб. Був зруйнований основний корпус, пограбовані бібліотека та кабінети. Після звільнення міста згідно з Постановою № 499 РНК УРСР від 16 травня 1944 р. Миколаївський державний педагогічний інститут поновив свою діяльність. Студенти та викладачі брали участь у відбудовних роботах.

     Закінчилася війна і до рідного інституту повернулися з бойовими нагородами воїни-фронтовики Ю. О. Білий, М. Н. Делік, Д. Т. Кроть, П. Н. Крутоуз, О. Т. Мовчан. Згодом склад викладачів поповнився іншими ветеранами війни. Створена ними потужна ветеранська організація брала активну участь у патріотичному вихованні молоді. У різні часи організацію ветеранів навчального закладу очолювали ветерани війни, учасники бойових дій О. О. Вознесенський, М. О. Бутенко, Н. Д. Каліненков, Ю. О. Грицай. Усі ветерани – учасники бойових дій, які працювали в університеті, на жаль, вже пішли з життя, залишивши по собі світлу пам’ять в серцях колег, студентів, випускників.

     Зробили свій внесок у досягнення перемоги над ворогом і працівники тилу. З великою повагою і вдячністю колектив ставиться до учасників Другої світової війни, ветеранів університету В. І. Гуйтуру та З. О. Шамро, які багато років працювали в навчальному закладі, а зараз перебувають на пенсії. Статус «діти війни» мають поважані ветерани університету Р. В. Куліш, П. І. Осипов, Я. П. Менько, Є. Г. Мірошниченко, В. О. Поздєєв, А. М. Руда, І. М. Старіков, Л. С. Тесленко, М. Ф. Тимченко, А. І. Тихомиров, І. І. Федьков, Л. М. Шкаруба.

     У долях викладачів, співробітників, студентів та випускників нашого навчального закладу, як у краплині води, віддзеркалено долю нашої країни в роки воєнного лихоліття. Їх життя є гарним прикладом самовідданого служіння Вітчизні для сучасників-захисників та будівників незалежної України.