Г. С. Сковорода – видатна постать в культурному та літературному житті України ХVIII ст. Його називають мандрівним філософом. Сам Сковорода називав себе Варсавою (сином свободи). Спадщина композитора, поета, байкаря і філософа Григорія Савича Сковороди є цінним надбанням української національної і світової культури.

     Філософські погляди Г. С. Сковороди:

     «Пізнавай себе, а пізнавши – удосконалюй», – у цьому, за Сковородою, полягає ідея «сродної» праці.

     «Багатством живиться тіло, а душу звеселяє споріднена праця».

     Сковорода є автором афоризмів:

     «З усіх утрат втрата часу найтяжча», «Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю», «Один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий», «Сопілка і вівця дорожча царського вінця».

     Незважаючи на те, що з-під пера Г. С. Сковороди вийшли вірші, афоризми, байки, прозові, філософські твори, його творчість не була надрукована за життя, а його тексти поширювалися шляхом переписування.