Мітинг-реквієм на кафедрі військової підготовки МНУ імені В.О. Сухомлинського розпочався з виконання Державного Гімну України.

     Право відкрити меморіальні дошки загиблим надали рідним  військовослужбовців. Усі присутні поклали квіти до меморіальних дошок Віталія Бохонка та Юрія Блохи.

     У заході взяли участь Міністр освіти та науки України Оксен Лісовий, заступник міністра Михайло Винницький, заступник голови Миколаївської ОВА Олександр Трайтлі, в.о. ректора МНУ імені В. О. Сухомлинського Валерій Будак, депутат Миколаївської обласної ради, голова постійної комісії з питань науки і освіти, інновацій, молоді, сім’ї і спорту, культури та духовності Євген Горбуров, проректори університету, декани факультетів, завідувачі кафедр, представники студентської ради, однокурсники загиблих, які навчались разом із ними в університеті.

     На заході виступив Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий. Він зазначив, що знає наскільки тонка лінія відділяє людське життя, лінія сили духу воїна від лінії, де вже життя нема.

     «Коли ти стоїш на цій лінії, ти розумієш, що твій крок назад може вартувати іншим хлопцям, і дехто платить за це рішення не відходити з позицій своїм життя. Що нас повинно втішати, що ця жертва – жертва за життя рідних та близьких. І я впевнений, що народ із таким духом непереможний. Ми платимо високу ціну за це. Майбутнє нашої країни буде світлим і омріяним, і вартим цих жертв. Поки ми з вамі живі – повинні зробити усе, щоб не зрадити загиблих, які поклали своє життя, щоб їхні діти і родини жили в іншій країні, розвинутій та вільній. За це гинуть наші хлопці. Цей героїзм і моральний подвиг, сила духу повинні нас мотивувати. Я вірю в те, що ми цього досягнемо, і вірю в нашу перемогу. Важливо, щоб ми пам’ятали кожного героя, кожне ім’я, ціну кожного життя, покладеного за нас», – сказав у своєму виступі Оксен Лісовий.

     Ведучі на мітингу нагадали присутнім біографії Героїв.

     Юрій Блоха народився 22 липня 1988 року в селі Сергіївка  Миколаївської області. Закінчив МНУ імені В.О. Сухомлинського за спеціальністю «Фізична культура і спорт та допризовна підготовка», тут же пройшов навчання на військовій кафедрі і отримав звання молодшого лейтенанта запасу. Працював дитячим тренером з футболу.

     У 2014 році, коли Росія напала на Україну, Юрій водив своїх підопічних на мирні акції, відправляв їхні малюнки військовим на фронт, волонтерив.

     24 лютого 2022 року, після початку російського вторгнення в Україну, пішов служити в Баштанський батальйон територіальної оборони. Був начальником забезпечення блокпостів у Березнегуватському районі.

     1 березня 2022 року, коли велика група ворога рухалася в напрямку блокпоста біля с. Мурахівка на Миколаївщині, він разом з іншими військовими вступив у бій з російськими окупантами. У цьому бою Юрій Блоха отримав три вогнепальні поранення, несумісні з життям.

     28 червня 2023 року в День Конституції України, президент України Володимир Зеленський передав орден «Золота Зірка» членам родини загиблого Героя України.

     Віталій Бохонок народився 5 березня 1991 року. Вищу освіту отримав в Миколаївському національному університеті імені В. О. Сухомлинського.

     З 2014 року проходив військову службу у десантно-штурмовому батальйоні 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. З квітня 2022 року — командир повітряно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної бригади.

     29 липня 2022 року помер в госпіталі в м. Дніпро від ран, отриманих у бою.

     До слова запросили в.о. ректора МНУ імені В.О. Сухомлинського Валерія Будака.

     «Ці люди, незважаючи на свій молодий вік, і Віталій, і Юрій, наші студенти, у дуже відповідальний момент, коли вирішувалась доля нашої батьківщини, стали на її захист. Віталій Бохонок був нагороджений трьома ступенями ордену імені Богдана Хмельницького. Це людина, яка завжди допомагала нашим студентам під час зборів. Пам’ять про таких людей має бути збережена назавжди», – сказав у виступі Валерій Будак.

     Батькам та родичам і близьким Героїв Валерій Дмитрович вручив пам’ятні монети, пов’язані з іменем людини, яке присвоєно педагогічному навчальному закладу, де вони навчались, Василя Сухомлинського.

     «Я думаю, що ті пам’ятні знаки, які ми сьогодні відкрили на честь Героїв, будуть нагадувати всім, хто сюди приходитиме, про їхній героїчний подвиг. Вони будуть тими суддями,  які будуть давати нам оцінку», – наголосив Валерій Будак.

     На мітингу-реквіямі слово взяли одногрупник Віталія Бохонка майор поліції Ілля Голованов та однокурсник Віталія капітан поліції Олег Кравченко.

     Хвилиною мовчання вшанували присутні славних синів України, які поклали свіої життя, ставши на захист України.

     Мати Юрія Блохи Любов Миколаївна поділилась спогадами з присутніми, розказала, яким був її син та вручила на пам’ять про сина ікону начальнику військової кафедри Анатолію Іванченку.

     «Йому подобалось вчитись на кафедрі, він був дуже задоволений навчанням. Я, по мірі сил і можливостей, зараз допомагаю воїнам ЗСУ, які продовжують захищати Україну і наближають нашу перемогу, аби смерть Юрія була недаремною», – сказала Любов Миколаївна.

     Родина Віталія Бохонка – мати Наталя Леонідівна, батько Володимир Степанович, дружина Лариса Геннадіївна, сестра, також взяли слово і розказали присутнім свої спогади про Героя.

     «Віталій любив навчатись і його життя проходило саме тут. Його мрія стати десантником з’явилась, коли він  вступив до університету. Він завжди хотів бути військовим. Своїм прикладом показував товаришам і колегам, яким потрібно бути – чесним, відданим своїй державі. Моє єдине бажання, щоб ми всі  не забували про них ніколи, передавайте пам’ять про них аби ця жертва була недаремною», – сказала дружина Віталія Лариса.